Характер человека

Что такое характер? - Марк Амодео

 Формування характеру

  Якою мірою характер стабільний? Деякі риси характеру, що є сталими протягом усього життя людини, виявляються вже у дітей раннього віку. Це значить, що витоки характеру людини і перші ознаки його стабілізації варто шукати на самому початку життя.Основну роль у формуванні і розвитку характеру дитини відіграє її спілкування з оточуючими людьми. У характерних для неї вчинках і формах поведінки дитина насамперед наслідує близьких дорослих людей. За допомогою прямого навчання через наслідування та емоційні підкріплення він засвоює форми поведінки дорослих.   Сензитивним періодом життя для становлення характеру можна вважати вік від 2-3 до 9-10 років, коли діти багато й активно спілкуються як з оточуючими дорослими людьми, так і з ровесниками, відкриті для сторонніх впливів, охоче їх приймають, слідуючи всім і в усьому. Дорослі люди в цей час користуються безмежною довірою дитини, мають можливість впливати на неї словом, вчинком і дією, що створює сприятливі умови для підкріплення потрібних форм поведінки.Стиль спілкування дорослих один з одним, спосіб поводження з дитиною дуже важливі для становлення її характеру. Особливо це стосується поводження батьків з дитиною, у першу чергу - матері. Те, як діють мати і батько щодо дитини, через багато років стає способом поводження її зі своїми дітьми, коли дитина стає дорослою і обзаводиться власною сім'єю.    Раніше за інші у характері людини закладаються такі риси, як доброта, товариськість, чуйність, а також протилежні їм якості: егоїстичність, черствість, байдужість до людей. Є дані про те, що початок формування даних рис характеру йде вглиб дошкільного дитинства, до перших місяців життя і визначається способом поводження матері зі своєю дитиною (пригадаємо першу стадію особистісного розвитку за Е. Еріксоном). Ті властивості характеру, що найбільш яскраво виявляються в праці, - працьовитість, акуратність, сумлінність, відповідальність, наполегливість, інші "ділові" якості - утворюються дещо пізніше, у ранньому і дошкільному дитинстві. Вони формуються і закріплюються в іграх дітей і доступних їм видах домашньої праці. Сильний вплив на їх розвиток робить адекватна віку і потребам дитини стимуляція з боку дорослих. У характері дитини даного віку зберігаються і закріплюються в основному такі риси, що постійно одержують підтримку (позитивні підкріплення).У початкових класах школи оформлюються риси характеру, що виявляються у відносинах з людьми. Цьому сприяють розширення сфери спілкування дитини з оточуючими за рахунок багатьох нових шкільних друзів, дорослих - учителів. Якщо те, що дитина як особистість набула в домашніх умовах, одержує в школі підтримку, то відповідні риси характеру в неї закріплюються і частіше за все зберігаються протягом життя. Якщо щойно одержуваний досвід спілкування з ровесниками, учителями, іншими дорослими не підтверджує як правильні ті характерні форми поведінки, які дитина набула вдома, то починається поступова ломка характеру, що звичайно супроводжується вираженими внутрішніми і зовнішніми конфліктами. Перебудова характеру, що відбувається при цьому, не завжди призводить до позитивного результату. Частіше має місце часткова зміна рис характеру і компроміс між тим, до чого привчали дитину вдома, і тим, чого від неї вимагає школа.

   У підлітковому віці активно розвиваються і закріплюються вольові риси характеру, а в ранній юності закладаються базові моральні, світоглядні основи. До закінчення школи характер людини можна вважати в основному сформованим, і те, що відбувається з нею надалі, майже ніколи не робить характер невпізнанним для тих, хто спілкувався з людиною в шкільні роки.

Характер людини. Свідомість.

Пригадайте що таке характер; що таке кора та підкірка. 

Навчіться пояснювати, що таке характер, які його прояви; пояснювати причини індивідуальних особливостей поведінки людини; називати ознаки свідомості.

Запам'ятайте такі ключові поняття і терміни: особистість, характер, свідомість, підсвідомість, самосвідомість, інтуїція.

Що таке особистість?

Кожна людина як одинична природна істота - це індивід.Особистість- це індивід з його неповторним поєднанням загальнолюдського, суспільно значущого та індивідуального. Особистістю не народжуються, нею стають. Внутрішній зміст особистості формується лише в процесі спілкування з іншими людьми.

Біологічною основою психофізіологічної індивідуальності людини є типи нервових процесів, типи темпераменту і переважання однієї з півкуль великого мозку. Усі ці характеристики людини є успадкованими. Під впливом зовнішніх умов, виховання і навчання, на базі успадкованих особливостей, формується певний тип її поведінки, або її характер.

Що таке характер?

Характер (від грец. характер - риса, відбиток) - це сукупність відносно сталих психологічних рис людини, які виявляються в різноманітних сферах її духовного життя і діяльності. Кожній людині властиві притаманні лише їй риси характеру, наприклад чесність, дисциплінованість, принциповість, мужність та інші.

Важливе

значення у визначенні характеру має ставлення людини до праці, своєї справи, до інших людей, до себе. Людина не є тим, що вона говорить про себе, або ж інші говорять про неї. Оцінити людину можна насамперед за тим, що вона робить і як вона це робить, тобто за її ставленням до роботи. У процесі виконання роботи виявляються різноманітні риси характеру: ініціативність, наполегливість, працелюбність (або лінощі), прагнення до подолання труднощів (або страх перед труднощами), сумлінність, акуратність тощо.

Ставлення до інших людей виявляється у міжособистісних стосунках і залежить від обставин і оцінювання вчинків як позитивних, так і негативних. За характером взаємостосунків люди бувають щирими (нещирими), відкритими (або замкнутими), відвертими (або потайливими), чуйними (нечуйними), доброзичливими (недоброзичливими), довірливими (недовірливими), похмурими, ввічливими.

Ставлення людини до самої себе залежить від рівня розвитку самосвідомості, здатності оцінювати себе. Вони теж мають різні прояви: позитивні й негативні. Розрізняють такі риси характеру: почуття власної гідності, скромність (або самовпевненість), образливість, егоцентризм (тобто постійна зосередженість на собі та своїх переживаннях), егоїзм тощо.

Як формується характер людини?

Багато рис характеру людини закладається ще з раннього дитинства можуть виявлятися впродовж її життя. Риси характеру інтенсивно формуються в дитячому та юнацькому віці під впливом виховання і самовиховання. Формування характеру пов'язане із самооцінкою особистості, з її здатністю критично оцінювати свої позитивні якості й недоліки. У процесі становлення особистості та накопичення життєвого досвіду в людини виробляються власні погляди, переконання, формуються моральні принципи та ідеали. Усе це позначається на її характері: людина стає здатною свідомо керувати власною поведінкою, не проявляючи негативних рис свого характеру, виховувати в собі позитивне ставлення до діяльності, якою займається, оточуючих і себе.

Як воля впливає на формування характеру людини?

Вольові якості людини є важливою складовою її характеру. Вольовим людям притаманні цілеспрямованість, наполегливість, рішучість, стриманість, дисциплінованість, надійність. У труді, спорті воля - необхідна умова мобілізації духовних і фізичних сил для досягнення поставленої мети.

Прояв тих чи інших рис характеру залежить також від здоров'я людини. Заняття фізичною культурою, спортом, загартовування організму сприяють розвиткові вольових якостей і позитивних рис характеру, які, в свою чергу, дають змогу людям краще пристосовуватися (адаптуватися) до соціальних умов, переборювати різні життєві труднощі, жити повноцінним життям.

Що таке свідомість?Які її фізіологічні основи?

Свідомість- це вища, властива тільки людині і пов'язана з мовою функція мозку, яка зумовлює здатність ідеально відтворювати дійсність у мисленні, відображати її у вигляді знань, закріплених у мові, в усіх її смислах і значеннях, які можуть бути повідомлені, передані іншим людям, передбачати результати, регулювати та самостійно контролювати свою поведінку. Свідомість виникає тільки в суспільстві.

Свідомість - це результат діяльності цілісного мозку, тісної взаємодії кори і підкіркових центрів, але переважають процеси, що відбуваються в корі. Важливу роль у процесах свідомості відіграє ретикулярна формація. Ви вже знаєте, що її функція тісно поєднана з функцією кори великих півкуль мозку. Лише кора визначає доцільність сигналу, який надходить у ту чи іншу зону кори, і лише вона «дає згоду» ретикулярній формації активізувати й підтримувати активність не лише безпосередньо задіяних зон, а й інших. Завдяки активації процесів у корі виникають необхідні психічні процеси, які й сприяють появі усвідомлених дій. Гальмування діяльності нейронів ретикулярної формації знижує здатність усвідомлення сигналів. Наприклад, коли ми втомлюємося, настає стан дрімоти, який заважає відслідковувати все, що відбувається навколо нас, заважає думати.

Свідомість має вирішальне значення в будь-якій сфері людської діяльності. Ще до того як розпочати будь-яку роботу, ми попередньо обмірковуємо план, вибираємо потрібні засоби праці, збираємо потрібнуінформацію, спілкуємося з іншими людьми. Якщо робота колективна, перевіряємо свої успіхи на проміжних етапах роботи, виправляємо допущені помилки і наполегливо долаємо перешкоди, що з'являються на шляху досягнення поставленої мети. Свідомість супроводжує весь шлях цієї діяльності. Тож ця діяльність усвідомлена.

Наша свідомість була б надмірно перевантажена, якби кожна нова діяльність відбувалася під її контролем. Тому значна частина наших дій відбувається підсвідомо.

Що таке підсвідомість?

Підсвідомість- це одна із сторін цілісного психічного процесу, що перебуває під порогом свідомості (під корою). За своєю природою підсвідомість - це теж результат діяльності цілісного мозку, тісної взаємодії кори і підкіркових центрів, але переважають процеси, що відбуваються в підкірці.

Підсвідомими є лише ті явища психіки, які в даний момент перебувають поза свідомістю, але органічно з нею пов'язані. До таких належать автоматизми, гіпноз, інтуїція, а також генетично задані властивості темпераменту.

Наприклад, інтуїція (від лат.інтуітіо - споглядання) - це один з типів мислення, особливістю якого є здатність людини миттєво, не застосовуючи розгорнутого плану логічного судження, знайти шлях розв'язування тієї чи іншої складної задачі. Інтуїція є важливим елементом творчого процесу.

Людина є єдиною живою істотою на Землі, яка здатна усвідомлювати не лише те, що її оточує, але й себе, своє ставлення до предметів та явищ зовнішнього світу. Ця категорія має назву самосвідомість. Вона виявляється в пізнавальній (самовідчуття, самоспостереження, самоаналіз, самокритика), емоційній (самопочуття, самолюбство, почуття власної гідності) та вольовій (самоконтроль, самовладання, самодисципліна) формах. Завдяки самосвідомості людина має здатність вносити корективи в процес самовизначення та самовиховання.

Формування характеру дитини дошкільного віку.

Формування характеру в дитинстві

Як відомо, характер формується протягом життя людини. Витоки характеру людини та перші ознаки його вияву слід шукати на самому початку життя. Головну роль у формуванні та розвитку характеру дитини відіграє його спілкування з оточуючими її людьми. Перші звички та форми поведінки формуються на основі механізму наслідування: дитина наслідує своїх близьких, а також шляхом научіння через емоційне підкріплення.

Сензитивними періодами для становлення характеру вважається вік від двох — трьох до дев'яти — десяти років, коли відбувається активний процес соціалізації яку ході спілкування з дорослими, так і з ровесниками. Саме в цей період діти відкриті для впливу ззовні, з готовністю сприймають зовнішні впливи, наслідуючи всіх і у всьому. Дорослі люди мають незаперечний авторитет у дитини, можуть впливати на неї за допомогою слова, вчинку і дії, що створює сприятливі умови для засвоєння та закріплення необхідних форм поведінки.

Досить важливими для формування характеру дитини є стиль спілкування дорослих один з одним та з самою дитиною. У першу чергу це стосується спілкування батьків, особливо матері, з дитиною. Те, як батьки поводяться з дитиною, через роки стане способом поводження її зі своїми дітьми, коли дитина стане дорослою і буде мати власну сім'ю.

Першими в характері дитини формуються такі риси як доброта, товариськість, чуйність, а також протилежні їм якості -егоїзм, черствість, байдужість до людей. Існують дані про те, що формування цих рис починається в перші місяці життя і визначається тим, як мати обходилася з дитиною.

У ранньому дошкільному віці закладаються засади таких рис характеру, які мають відношення до праці - працелюбство, акуратність, відповідальність, наполегливість. Оскільки в цей період провідною діяльністю є сюжетно-рольова гра, то саме в ній формуються і закріплюються відповідні звички дитини. Крім цього, має значення і виконання дитиною доступних видів домашньої праці, що повинно мати відповідну стимуляцію та заохочення з боку дорослих. Як правило, у характері дитини закріплюються ті риси, які постійно одержують позитивне підкріплення.

Молодший шкільний вік відзначається формуванням таких рис характеру, які виявляються у ставленні до людей. Цьому сприяє постійне розширення сфери спілкування дітей за рахунок шкільних друзів, учителів. У цьому віці може відбуватися поступове руйнування закріплених рис характеру, якщо ті форми поведінки, яких набула дитина вдома, не одержують у школі відповідного підкріплення та не оцінюються як правильні. Цей процес може супроводжуватися в дитини внутрішніми та зовнішніми конфліктами. Перебудова характеру не завжди має позитивний результат, частіше йдеться про часткову зміну рис характеру та компроміс між тим, до чого привчили дитину вдома, і тим, чого від неї вимагає школа.

У підлітковому віці активно розвиваються і закріплюються вольові риси характеру, а в юнацькому формуються базові моральні, світоглядні риси особистості. До закінчення школи людина має в основному сформований характер, іте, що відбувається з нею далі, уже не може кардинально змінити її рис характеру до невпізнанності.

Слід пам'ятати, що характер - це не застигле утворення, він формується і трансформується протягом життєвого шляху людини. Характер не можна вважати і фатально визначеним. Хоча він і зумовлений об'єктивними обставинами життєвого шляху людини, самі ці обставини змінюються під впливом учинків людини. Тому після закінчення навчального закладу характер людини продовжує формуватися або змінюватися. У цей час людина сама є творцем свого характеру, оскільки характер формується залежно від світогляду, переконань і звичок моральної поведінки, які виробляє в собі людина, від справ і вчинків, які вона здійснює, від усієї її свідомої діяльності. Цей процес у психологічній літературі розглядається як процес самовиховання.

Самовиховання характеру передбачає, що людина здатна звільнитися від надмірної самооцінки, критично подивитися на себе, побачити свої недоліки. Це дозволить їй визначити мету роботи над собою, над тими рисами характеру, яких вона хотіла б позбавитися, або, навпаки, які вона хотіла б виробити в собі. Добре, якщо в цей період з'являється гідний наслідування наставник. Приклад для наслідування не обов'язково повинен бути реальним. Це може бути літературний герой або кіногерой, який виявляє такі риси характеру, як принциповість, твердість характеру тощо. Крім того, особливе значення у формуванні характеру належить суспільній діяльності людини, активна участь у якій розвиває почуття відповідальності перед колективом, сприяє розвитку організованості, витримки, почуття обов'язку тощо.

Найефективнішим засобом формування характеру є праця. Сильний характер мають ті люди, які ставлять перед собою певні цілі, наполегливо досягають їх втілення в життя, долають усі перешкоди на шляху досягнення мети. Тому можна стверджувати, що характер людини формується в діяльності.